У давнину числам приписували магічний зміст. Одиниця, наприклад, вважалася символом єдності усього сущого, якимось абсолютом. А двійка відбивала подвійність світу: матерія – дух, чоловік – жінка, день – ніч…Пропонуємо другу сторінку проекту “Математика й кролики”

Числа, про які ми ведемо мову, були відомі ще у давній Індії. Вони застосовувалися у… складанні віршів! А у Європі вони стали відомі завдяки італійському монаху, Леонарду Пізанському.

Ви бачите одну із сторінок його книги, присвяченій математичним винаходам Сходу та середньої Азії, називалася вона «Книга абака», і зраз зберігається у Національній центральній бібліотеці Флоренції. Праворуч від тексту ми можемо побачити саме числа Фібоначчі.

Леонардо дослідив цю послідовність у 1202 році! Більш ніж тисячу років тому. Але його відкриття стало  одним із ґрунтовніших у науці. А Фібоначчі – це його науковий псевдонім. До нас дійшли лише описи його зовнішності, й фотографія, яка демонструється звичайно у виданнях, може зовсім не відповідати дійсності.

Народився він у італійському місті Піза, у сім’ї багатого торговця. Місто це відомо не лише дивною баштою, але й своїми торговими зв’язками, море стало дорогою у світ. Освіту Леонардо отримав у Алжирі, бо батько його був тут дипломатом.

Математику він став вивчати, саме виходячи із практичних потреб.  Отже тут у наставників арабів він вивчив арабську десяткову систему числення, що була набагато простішою, ніж римська, якою користувалися у Європі. Саме він приніс цю систему до Європи, як і поняття нуля, наприклад, та ще багато іншої потрібної інформації. Книга абаку стала джерелом знань про математику Сходу, яка значно випередила на той час Європейські дослідження.

Сам ряд Фібоначчі став відомий завдяки задачі про … кроликів!