Рік проминув, наче один день. Маса наших планів змінилася із швидкістю світла, але ми навчилися адаптуватися у цьому дивному середовищі.

На останній дзвінок навіть усі прийшли у шкільній формі ( у дарунок класному керівнику).

Із заздрістю дивилися на випускників, дивувалися їх вальсу та флешмобу.

Далі ми планували побувати у кондитерському цеху та розмалювати пряники, але ціна екскурсії виявилася непередбачуваною, тому ми насолоджувалися рідним містом і зробили “набіг” на Сонячний парк.

На практиці зрозуміли, що вгору йти важче ніж під гору.

Як ніколи, ми були дружні біля діжечки з квасом.

Сонячний день нас трохи втомив, бо цією весною ми стали справжніми дітьми дощу…

У парку ми спробували усе, що могли.
Каруселі, гойдалки, навіть горку=)

 

 

Дехто, тихо сидів за столиком і сумував за партою=)

А дехто встановлював нові знайомства!

 

 

Поміститися усім разом на дитячій гірці було задачею складною, але ми намагалися.

 

Поки, ми гуляли у Парку, печиво, що замінило пряники, стало загрозливо танути у пакеті.

Тому ми дружно відправилися до школи.

Ось такий прямокутний тортик склався, остання класна година була за “довгим столом”=)

Дуже хотіли піти у похід, але… ранок подарував нам дощ.

Отже 8 клас, салют! Дощ в дорогу на удачу=)