У дорогу ми збиралися із радістю! Нарешті майже усі разом поїдемо на екскурсію. Нам пообіцяли музей Весілля. Що воно таке ніхто не знав, але їхали усі з радістю. Та ще коли свій автобус побачили, дуже зраділи! Краса, комфорт й простір!
Не встигли поспілкуватися, а вже приїхали! Невеличкий сільський клуб був чистенький, та дуже холодний. На вулиці було тепліше. Ми трохи почекали, та й вирішили сфотографуватися під віночком. Це ми – 6Б клас!
Саме тут й почалися незвичайні речі. через якихось 5 хвилин серед нас знайшлася наречена та наречений, їх брати й сестри, мами, боярин, світилка та гості, яких по справжньому запросили на свято. Гостю боярину й справжні гроші давали!
Спрпавжня казка нас чекала на другому поверсі. Вже тут нас зустріли піснями. Й ми грали наче у справжнє весілля.
Переказувати було б не варто, отже дивіться відео!
Треба сказати, що ми трохи заздрили нареченим, але настрій був в усіх веселий, хоча й померзли ми добре! Під’ївши весільних шишок, ми знову рушили до автобуса.
Наш маршрут далі завертав до церкви, де поховані члени сім’ї Кочубеїв. Звернули увагу на те, як мало жили люди раніше.
Побачили й справжню дзвіницю, але дзвони в цей день не грали. 
Потім відправилися до відомих кочубеївських дубів.
Вони дуже старі, ми з повагою слухали екскурсовода на лаві біля дубів про велике кохання.
А потім відправилися у невеличку подорож до бузкового гаю. Бузок, ще не цвіте, а ле ми дуже гарно тут поїли! Теж важлива справа!
Так багато вражень, що, навіть, не зрозуміло, про о одразу згадати. Ну найголовніші враження були у імпровізованих наречених – Андрія й Олі, та ще у боярина, який все переживав, що йому не вистачить грошів.
